спілець

СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник.

— Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич,— сказав Радюк. — Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (Н.-Лев., І, 1956, 614).

Значення в інших словниках

1. спілець — спі́лець іменник чоловічого роду, істота спільник арх.  Орфографічний словник української мови
2. спілець — -льця, ч., заст. Спільник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спілець — СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник. – Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич, – сказав Радюк. – Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах