Значення в інших словниках
-
спілець —
спі́лець іменник чоловічого роду, істота спільник арх.
Орфографічний словник української мови
-
спілець —
СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник. – Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич, – сказав Радюк. – Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
-
спілець —
СПІ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Спільник. — Ну, це не дуже гарний буде для нас спільник та супряжич,— сказав Радюк. — Ще й який гарний спілець вийде з мене. От побачиш! (Н.-Лев., І, 1956, 614).
Словник української мови в 11 томах