спірит

СПІРИ́Т, а, ч. Той, хто вірить у можливість спілкування з душами померлих, хто займається спіритизмом.

Невдалому спіритові Юрченкові тепер дихнути не давали: — Загіпнотизуй, щоб їсти не хотілось,— сіпав хтось за рукав (Кир., Вибр., 1960, 70);

*У порівн. Вона сподівалась якогось чуда, підступила, неначе .. спірит, до дверей і загомоніла: — Вийди, мій милий! (Н.-Лев., IV, 1956, 256).

Значення в інших словниках

1. спірит — спіри́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спірит — див. чародій  Словник синонімів Вусика
3. спірит — -а, ч. Той, хто вірить у можливість спілкування з душами померлих, хто займається спіритизмом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спірит — СПІРИ́Т, а, ч. Той, хто займається спіритизмом. Невдалому спіритові Юрченкові тепер дихнути не давали: – Загіпнотизуй, щоб їсти не хотілось, –сіпав хтось за рукав (І. Кириленко); * У порівн. Вона сподівалась якогось чуда, підступила, неначе ..  Словник української мови у 20 томах