срам
СРАМ, у, ч., заст. Сором.
— І я, і я, — озвалася сорока, — Десь крихту ухоплю — а поголосу, срам, Злодійкувата, — кажуть, — білобока, А правди в тих словах нема й на грам (Забашта, Пісня.., 1961, 117).
◊ Стид і срам — те саме, що Стид і со́ром ( див. стид).
Словник української мови (СУМ-11)