срам

СО́РОМ (почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою поведінку, вчинки і т. ін.), СТИД, СОРОМО́ТА розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА підсил. розм., СТРАМО́ВИЩЕ підсил. розм., СТРАМО́ВИСЬКО підсил. розм., СРАМ заст., СРАМОТА́ заст., УСТИ́Д (ВСТИ́Д) діал., ПУБЛІКА діал., ОСОРО́МА рідше. Від сорому у неї й вуха почервоніли — не тільки щоки (Панас Мирний); Колєжанку застала за миттям барабуль.. і сільська дячиха застидалась. Витирала руки об запаску і, вся почервонівши від стиду, просила гостю до хати (Г. Хоткевич); Кужелина не прядена, ти робото моя, Як я тебе не випряду, соромото моя (коломийка); — Бач, які Адами та Єви, — кидає невдоволено Вовкодав. — В місті такого страмовиська собі не дозволили б, а тут кого їм соромитись? Людей нема (О. Гончар); Жінка до мене: "Ти сякий, ти такий, ..ти лайдаку, ти пияку", ну — паплюжить. Публіка на все село (Лесь Мартович); Шкода за минулим, річ відома, Та й теперішнє колись мине... Але хай поб'є тих осорома, Хто весну зимою проклене! (М. Рильський). — Пор. 1. збенте́ження.

Значення в інших словниках

1. срам — срам іменник чоловічого роду сором арх.  Орфографічний словник української мови
2. срам — -у, ч., заст. Сором. Стид і срам — те саме, що Стид і сором (див. стид).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. срам — див. страм  Словник чужослів Павло Штепа
4. срам — СРАМ, у, ч., заст. Сором. – І я, і я, – озвалася сорока, – Десь крихту ухоплю – а поголосу, срам, Злодійкувата, – кажуть, – білобока, А правди в тих словах нема й на грам (Л. Забашта).  Словник української мови у 20 томах
5. срам — СРАМ, у, ч., заст. Сором. — І я, і я, — озвалася сорока, — Десь крихту ухоплю — а поголосу, срам, Злодійкувата, — кажуть, — білобока, А правди в тих словах нема й на грам (Забашта, Пісня.., 1961, 117). ◊ Стид і срам — те саме, що Стид і со́ром ( див. стид).  Словник української мови в 11 томах