срам
СРАМ, у, ч., заст.
Сором.
– І я, і я, – озвалася сорока, – Десь крихту ухоплю – а поголосу, срам, Злодійкувата, – кажуть, – білобока, А правди в тих словах нема й на грам (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)СРАМ, у, ч., заст.
Сором.
– І я, і я, – озвалася сорока, – Десь крихту ухоплю – а поголосу, срам, Злодійкувата, – кажуть, – білобока, А правди в тих словах нема й на грам (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)