станик

СТА́НИК, а, ч.

1. заст. Верхня частина сукні від плечей до пояса (без рукавів).

Сукня з коротким стаником;

// Верхня частина жіночої сорочки (до підтички);

// Ліф кофти;

// Кофта.

Станик і спідничка з грубого перкалю, добре вже зношені, не мали нічого спільного з пануючою модою і, очевидно, були власного крою (Фр., VI, 1951, 162);

Вона глянула на маленький годинник, пришпилений брошкою-кокардою до станика (Л. Укр., III, 1952, 604).

2. діал. Безрукавка.

Безрукавка з брижами —«станик».. виготовлена з фабричного матеріалу (Матеріали з етногр.., 1956, 59).

Значення в інших словниках

1. станик — Ста́ник: — 1) стан, фігура; 2) безрукавка; верхня частина сукні від плечей до пояса (без рукавів) [51] — кофточка [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. станик — ста́ник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. станик — СТА́НИК, а, ч. 1. заст. Верхня частина сукні від плечей до пояса (без рукавів). Сукня з коротким стаником; // Верхня частина жіночої сорочки (до підтички).; // Ліф кофти.; // Кофта.  Словник української мови у 20 томах
4. станик — ста́ник бюстгальтер (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. станик — -а, ч. 1》 заст. Верхня частина сукні від плечей до пояса (без рукавів). Сукня з коротким стаником. || Верхня частина жіночої сорочки (до підтички). || Ліф кофти. || Кофта. 2》 діал. Безрукавка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. станик — БЕЗРУКА́ВКА (вид короткого одягу без рукавів — звичайно як деталь народного або робочого вбрання), КАМІЗЕ́ЛЬКА рідше; ЖИЛЕ́ТКА (ужив. і як назва відповідної деталі європейського чоловічого костюма — трійки); ЖИЛЕ́Т, ЛЕ́ЙБИК діал.  Словник синонімів української мови