станина

СТАНИ́НА, и, ж., техн. Основна корпусна (перев. чавунна або сталева) частина агрегату, машини, верстата і т. ін., на якій монтують усі вузли й деталі.

Станина генератора постійного струму виготовляється з литої сталі або чавуну (Курс фізики, III, 1956, 211);

Станина є однією з головних частин верстата. Це основа верстата, за допомогою якої з’єднуються всі його вузли (Верстати-гіганти, 1958, 44);

Не один токар чи свердлувальник порівнював нишком її сяючий чистотою верстат із своїм і тоді в зручну хвилину ретельно протирав ганчіркою замащену брудну станину (Донч., VI, 1957, 160).

Значення в інших словниках

1. станина — стани́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. станина — СТАНИ́НА, и, ж., техн. Основна корпусна (перев. чавунна або сталева) частина агрегату, машини, верстата і т. ін., на якій монтують усі вузли й деталі. Станина генератора постійного струму виготовляється з литої сталі або чавуну (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. станина — -и, ж., тех. Основна корпусна (перев. чавунна або сталева) частина агрегату, машини, верстата і т. ін., на якій монтують усі вузли й деталі.  Великий тлумачний словник сучасної мови