станина
СТАНИ́НА, и, ж., техн.
Основна корпусна (перев. чавунна або сталева) частина агрегату, машини, верстата і т. ін., на якій монтують усі вузли й деталі.
Станина генератора постійного струму виготовляється з литої сталі або чавуну (з навч. літ.);
Станина є однією з головних частин верстата. Це основа верстата, за допомогою якої з'єднуються всі його вузли (з наук.-попул. літ.);
Не один токар чи свердлувальник порівнював нишком її сяючий чистотою верстат із своїм і тоді в зручну хвилину ретельно протирав ганчіркою замащену брудну станину (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)