старування

СТАРУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. старува́ти.

Не подобалося [Синявіну] й це старування молодого [Саїда] (Ле, Міжгір’я, 1953, 99).

Значення в інших словниках

1. старування — старува́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. старування — СТАРУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. старува́ти. Не подобалося [Синявіну] й це старування молодого [Саїда] (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. старування — -я, с., розм. Дія за знач. старувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови