старуха
СТАРУ́ХА, и, ж., розм. Жінка, що досягла старості.
— Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як… Вже старуха сива, а пам’ять молода не забулась… (Вовчок, І, 1955, 181);
[Горицвіт:] Нема нічого гіршого, як мати діло з старухами (Корн., II, 1955, 306).
Словник української мови (СУМ-11)