старушка
СТАРУ́ШКА, и, ж. Пестл. до стару́ха.
Старушка присіла собі коло панни і розповіла їй все-все (Мак., Вибр., 1954, 122);
Старушки не можна було пізнати. Пожовкла, зморщилася, очі погасли (Хотк., II, 1966, 176);
— Приїхав додому, місця не знаходжу, мама, правда, радіє, щаслива, на сьомому небі старушка! (Гончар, Тронка, 1963, 72).
Словник української мови (СУМ-11)