статурний
СТАТУ́РНИЙ, а, е. Стрункий, з гарною, пропорційно складеною фігурою; статний.
Висока, статурна, чорнява дівка стрибнула з повозки (Л. Янов., І, 1959, 135);
Всі Ковалі з цього роду, як чоловіки, так і жінки, дуже вродливі, чисті з обличчя, високі й статурні (Кучер, Прощай.., 1957, 136);
// Гарний, пропорційно складений.
В його фігурі, хоч і статурній, ладній, завжди було щось ліниве, розслаблене (Мушк., Чорний хліб, 1960, 139);
На його високій статурній постаті метляється кавалерійська шинелина, з-під якої відстовбурчується пістолет (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 18).
Словник української мови (СУМ-11)