стебелля

СТЕБЕ́ЛЛЯ, я, с., рідко. Збірн. до сте́бель.

Розглядала [Ліна] жовте квіття дикої собачої рожі та петрового батога цупке стебелля (Гончар, Тронка, 1963, 182).

Значення в інших словниках

1. стебелля — стебе́лля іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. стебелля — СТЕБЕ́ЛЛЯ, я, с., рідко. Збірн. до сте́бель. Розглядала [Ліна] жовте квіття дикої собачої рожі та петрового батога цупке стебелля (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. стебелля — -я, с., рідко. Збірн. до стебель.  Великий тлумачний словник сучасної мови