стовплений
СТО́ВПЛЕНИЙ, а, е. Який стовпився.
Собор святого Юра.. оглядав з гори.. безладдя неначе накиданих та стовплених домів (Н.-Лев., VII, 1966, 9);
Капітан аж стрепенувся з обридження, побачивши на лиці сього чоловіка проблиск якоїсь звірячої радості, радості вовка, що бачить стовплене в огорожі стадо овець (Фр., VI, 1951, 466).
Словник української мови (СУМ-11)