столичний
СТОЛИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до столи́ця.
Столична околиця, як і щоночі, темна, безлюдна (Кач., II, 1958, 349);
Великого значення набули гастролі П. К. Саксаганського у Харкові, тоді столичному місті України, в 1924-1925 роках (Життя Саксаганського, 1957, 270);
// Який міститься, відбувається в столиці, пов’язаний з нею.
[Люба:] Батько його — професор столичного університету (Мик., І, 1957, 442);
— Таку книгу можна знайти лише у столичних бібліотеках та в мене (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 41);
Значення столичних виборів величезне. Вся Росія дивиться тепер на Петербург (Ленін, 14, 1971, 273);
// Який виготовляється, виробляється, виходить і т. ін. у столиці.
Він стане славнозвісним трактористом. Портрети його друкуватимуть у столичних газетах (Довж., І, 1958, 81);
// Який живе, працює в столиці.
Тут, у дорозі, з’ясувалось, що ці пасажири зовсім не мішечники, а столичні інженери, які з мандатами від Леніна їдуть в Олександрівськ обстежувати Дніпро та його пороги (Гончар, II, 1959, 313);
[Ярчук:] Я поки що мало схожий на столичну людину (Мик., I, 1957, 347);
Столичні футболісти товариства «Локомотив» приймали куйбишевську команду «Крила Рад» (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 4);
// Власт. столиці й людям, які живуть у ній; такий, як у столиці.
Столичні звичаї;
// Який має манери, звички і т. ін. людини, що живе в столиці.
Офіцери були рослі, стрункі, здорові, столичні, розкішно викохані (Н.-Лев., III, 1956, 134).
Словник української мови (СУМ-11)