сторожкість
СТОРО́ЖКІСТЬ, кості, ж. Стан і властивість за знач. сторожки́й.
Втративши свою оту сторожкість, щиро, дзвінко засміялась [Тоня] від холодного водяного лоскоту (Гончар, Тронка, 1963, 35);
Плямистість в оленів зникає, коли вони, підростаючи, набувають сторожкість, швидкий біг, тобто те, що рятує їх від ворогів (Наука.., 9, 1961, 44).
Словник української мови (СУМ-11)