сторожкість
СТОРО́ЖКІСТЬ, кості, ж.
Стан і властивість за знач. сторожки́й.
Втративши свою оту сторожкість, щиро, дзвінко засміялась [Тоня] від холодного водяного лоскоту (О. Гончар);
Плямистість в оленів зникає, коли вони, підростаючи, набувають сторожкість, швидкий біг, тобто те, що рятує їх від ворогів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)