стражницький
СТРА́ЖНИЦЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до стра́жник 1;
// Належний стражникові.
— Сьогодні ж пошліть.. за стражниками. А завтра ми дамо наймитів. Коли на полі забряжчить стражницька шабля, то наші наймити спокійно намантачать коси (Стельмах, І, 1962, 567).
Словник української мови (СУМ-11)