стражників

СТРА́ЖНИКІВ, кова, кове. Прикм. до стра́жник 1; належний стражникові.

Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Мирний, IV, 1955, 352).

Значення в інших словниках

1. стражників — СТРА́ЖНИКІВ, кова, кове. Прикм. до стра́жник; належний стражникові. Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками – її сусідками (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
2. стражників — -кова, -кове. Прикм. до стражник 1). || Належний стражникові.  Великий тлумачний словник сучасної мови