страмно
СТРА́МНО, присудк. сл., розм. Те саме, що со́ромно.
Це страмно було б і родові, як сина у москалі узяли — невістку геть одіпхнути… (Мирний, IV, 1955, 51);
[Федора:] А куди ото?..Бач — як собака зігнувся… Страмно поглянути людям у вічі, тікаєш… (Вас., III, 1960, 147).
Словник української мови (СУМ-11)