страмно

СО́РОМНО присудк. сл. (про відчуття сорому), СО́РОМ, СТИ́ДНО, СТИД, СО́ВІСНО, ПО́СОРОМНО, СОРОМО́ТА розм., СТРА́МНО розм., УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО) діал. Дмитрові стало соромно за свою гарячковість (М. Стельмах); — Як тобі не сором чужі гроші красти? (М. Коцюбинський); (Горпина:) Чи се ж тобі не стид та не сором обніматись з хлопцями? (І. Нечуй-Левицький); Стидно було б мені, якби я брехала перед Вами (Леся Українка); (Петро:) Не зловлять. Хіба що ти викажеш. (Орина:) Петре, як не совісно... (В. Собко); Соромота вийти за ворота (прислів'я); — Як стане син паном, то за простого батька й маму і не згадає. Встидно їх (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. страмно — стра́мно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. страмно — СТРА́МНО, пред., розм. Те саме, що со́ромно. Це страмно було б і родові, як сина у москалі узяли – невістку геть одіпхнути... (Панас Мирний); [Федора:] А куди ото?.. Бач – як собака зігнувся... Страмно поглянути людям у вічі, тікаєш... (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
3. страмно — присудк. сл., розм. Те саме, що соромно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. страмно — СТРА́МНО, присудк. сл., розм. Те саме, що со́ромно. Це страмно було б і родові, як сина у москалі узяли — невістку геть одіпхнути… (Мирний, IV, 1955, 51); [Федора:] А куди ото?..Бач — як собака зігнувся… Страмно поглянути людям у вічі, тікаєш… (Вас., III, 1960, 147).  Словник української мови в 11 томах
5. страмно — Страмно нар. = соромно. Камен. у.  Словник української мови Грінченка