стрекач

СТРЕКА́Ч, а́, ч.:

◊ Задава́ти (зада́ти) стрекача́ — втікати, швидко зникати.

[Деревіцький:] Як почали [пани] задавать стрекача: хто в город, хто в другу губернію, хто за гряницю [границю], то хіба не мусило у мужиків скластись переконання, що їх бояться?.. (Кроп., IV, 1959, 59).

Значення в інших словниках

1. стрекач — стрека́ч іменник чоловічого роду вживається у складі фразеологізму  Орфографічний словник української мови
2. стрекач — СТРЕКА́Ч, а́, ч.  Словник української мови у 20 томах
3. стрекач — да́ти стрекача́, фам. Швидко втекти. Дуга хотів дати стрекача та відчув, що мішок з місця не пускає (І. Сочивець).  Фразеологічний словник української мови