стрекотання
СТРЕКОТА́ННЯ, СТРЕКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стрекота́ти, стрекоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Серед одноманітного стрекотання коників почувся пронизливий свист (Скл., Святослав, 1959, 15);
Він довго сидів і прислухався до стрекотіння комах, до далекого відгомону міста (Донч., III, 1956, 388);
Раптом почулося стрекотання моторчика. За мить на мосту показався мотоцикліст (Грим., Незакінч. роман, 1962, 272);
Степ повниться стрекотінням жаток і гуркотом комбайнів (Хлібороб Укр., 8, 1967, 6).
Словник української мови (СУМ-11)