стрибучий

СТРИБУ́ЧИЙ, а, е. Який добре стрибає.

Стрибучий футболіст;

// рідко. Дуже жвавий.

— Не забувай, що в тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, — жартував Денис (Н.-Лев., VI, 1966, 412);

// перен. Який звучить переривчасто, нерівномірно (про звуки, слова і т. ін.).

Зворушливі, стрибучі та меланхолійні звуки негритянської пісні ніби заколисували дівчаток (Ільч., Серце жде, 1939, 341).

Значення в інших словниках

1. стрибучий — стрибу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стрибучий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. стрибучий — СТРИБУ́ЧИЙ, а, е. Який добре стрибає. Стрибучий футболіст; // рідко. Дуже жвавий. – Не забувай, що в тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, – жартував Денис (І.  Словник української мови у 20 томах
4. стрибучий — -а, -е. Який добре стрибає. Стрибучий футболіст. || рідко. Дуже жвавий. || перен. Який звучить переривчасто, нерівномірно (про звуки, слова і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови