стрибуха

СТРИБУ́ХА, и, ж. Жін. до стрибу́н 1.

У сінях загупало, брязнула клямка, зайшов Федір. — А ти, Настуню, вже тут? Ну, що принесла там, стрибухо? (Збан., Сеспель, 1961, 345).

Значення в інших словниках

1. стрибуха — стрибу́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. стрибуха — СТРИБУ́ХА, и, ж. Жін. до стрибу́н 1. У сінях загупало, брязнула клямка, зайшов Федір. – А ти, Настуню, вже тут? Ну, що принесла там, стрибухо? (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. стрибуха — -и. Жін. до стрибун 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови