стрибуха

СТРИБУ́ХА, и, ж.

Жін. до стрибу́н 1.

У сінях загупало, брязнула клямка, зайшов Федір. – А ти, Настуню, вже тут? Ну, що принесла там, стрибухо? (Ю. Збанацький);

По-молодому, ніби тільки сьогодні народились на світ, виростали пагорки, в перспективі лягаючи пагорок на пагорок, – і ось на одному з них оця сама стрибуха, оце чортеня, пасе кіз (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. стрибуха — стрибу́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. стрибуха — -и. Жін. до стрибун 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стрибуха — СТРИБУ́ХА, и, ж. Жін. до стрибу́н 1. У сінях загупало, брязнула клямка, зайшов Федір. — А ти, Настуню, вже тут? Ну, що принесла там, стрибухо? (Збан., Сеспель, 1961, 345).  Словник української мови в 11 томах