стрибучість
СТРИБУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. стрибу́чий.
У виконанні вправ з предметом і без нього включаються елементи, які вимагають від гімнастки таких якостей, як гнучкість, стрибучість, танцювальність (Худ. гімнаст., 1958, 211).
Словник української мови (СУМ-11)