стримуючий

СТРИ́МУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стри́мувати.

Головним стримуючим фактором космічних польотів сьогодні є енергетичні можливості, а надто потужність двигуна (Наука.., 2, 1973, 18);

Ядерна зброя в руках СРСР — величезний стримуючий засіб проти агресивних зазіхань імперіалістів (Ком. Укр., 1, 1963, 64).

Значення в інших словниках

1. стримуючий — стри́муючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стримуючий — СТРИ́МУЮЧИЙ, а, е. Який стримує щось. Головним стримуючим фактором космічних польотів сьогодні є енергетичні можливості, а надто потужність двигуна (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах