стримуючий
СТРИ́МУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стри́мувати.
Головним стримуючим фактором космічних польотів сьогодні є енергетичні можливості, а надто потужність двигуна (Наука.., 2, 1973, 18);
Ядерна зброя в руках СРСР — величезний стримуючий засіб проти агресивних зазіхань імперіалістів (Ком. Укр., 1, 1963, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стримуючий — стри́муючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стримуючий — СТРИ́МУЮЧИЙ, а, е. Який стримує щось. Головним стримуючим фактором космічних польотів сьогодні є енергетичні можливості, а надто потужність двигуна (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах