стронцій
СТРО́НЦІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, ковкий і пластичний метал сріблясто-білого кольору, сполуки якого використовують для виготовлення люмінофорів, сигнальних ракет і т. ін., а його радіоактивні ізотопи — у техніці та наукових дослідженнях.
Створено напівпровідникові електричні батареї, які використовують енергію розпаду штучного радіоактивного ізотопу стронцію (Наука.., 12, 1956, 34);
Деякі морські тварини мають здатність накопичувати в своєму тілі різні хімічні елементи.. Молюски накопичують мідь.., радіолярії — стронцій, медузи — цинк, олово і свинець (Знання.., 2, 1966, 3);
*Образно. Дерева гріються на сонці, І розспівалася пташня. Невже колись холодний стронцій Уб’є красу такого дня? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 51).
Словник української мови (СУМ-11)