стругати

СТРУГА́ТИ, стружу́, стру́жеш i струга́ю, струга́єш; наказ. сп. стружи́ і струга́й; недок.

1. перех. і без додатка. Знімати стружку з поверхні дерева, металу і т. ін. яким-небудь різальним інструментом.

Ой йде милий дорогою та й паличку струже, Ой як же я, мій миленький, люблю тебе дуже (Коломийки, 1969, 163);

Він.. часом цілий день сидів коло парубків, дивився як один рубав дрова, другий стругав стругом (Н.-Лев. І, 1956, 445);

Він стругав фуганком дошку (Юхвід, Оля, 1959, 111);

*Образно. [Катерина:] Що ж Тиміш красень-хлопець, показний… [Морж:] Сучкуватий, стругати багато треба… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 10);

// Виготовляти що-небудь, обробляючи дерево, метал і т. ін. різальним інструментом.

Загада [князь] човни стругати. Нароблять човнів (Мирний, IV, 1955, 15);

Дід Іван майстрував помацки — стругав ложку (Ю. Янов., Мир, 1956, 190);

Антон знайшов сокиру і біля порога примостився стругати дерев’яні кілочки (Чорн., Потік.., 1956, 253).

2. перех. і без додатка. Нарізати тонкими вузькими пластинками.

М’ясо замерзло, і він стругав його ножем, наче дерево (Трубл., І, 1955, 196);

// Робити гострим кінець чого-небудь.

Ад’ютант стругав олівець, готуючись вести протокол (Панч, Вибр., 1947, 391);

// Знімаючи верхній шар з чого-небудь, робити його рівним, гладеньким.

— Мати струже [припічок] та знову маже (Головко, II, 1957, 216);

// Зрізати, знімати що-небудь.

Невольники кинулись стругати дерен (Н.-Лев., IV, 1956, 27);

До храмового свята готувалися в кожній хаті — жінки кінчали мастити около, діти підмітали стежки, стругали спориш у дворах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 137);

// Розробляти вугільні пласти.

Струг стругав, вугілля з лави текло, як ріка (Ю. Янов., II, 1954, 149).

◊ Мо́ркву струга́ти див. мо́рква.

3. неперех., перен. Віяти з великою силою (про вітер, завірюху і т. ін.).

Завірюха в полі струже. Військо замерза (Граб., І, 1959, 533);

Ще жодної краплини не впало на землю, бо поперед важкої низької хмари стругав неймовірної сили струмінь вітру, знявши до самої хмари жовту завісу пилюки (Збан., Сеспель, 1961, 444).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

стругати — струга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
стругати — Вистругувати, обстругувати; (дерево) див. ТЕСАТИ; (сир) нарізувати; (олівець) гострити; (дерен) зрізувати; (буряки) скребти, скромадити; (- дужий вітер) Ф. віяти; (танець) Ф. танцювати. Словник синонімів Караванського
стругати — див. різати Словник синонімів Вусика
стругати — СТРУГА́ТИ, стружу́, стру́жеш і струга́ю, струга́єш; наказ. сп. стружи́ і струга́й; недок. 1. що і без дод. Знімати стружку з поверхні дерева, металу і т. ін. яким-небудь різальним інструментом. Словник української мови у 20 томах
стругати — струга́ти : ◊ струга́ти вар'я́та удавати такого, який нічого не розуміє, не знає; удавати дурника (ст)|| = грати вар'ята ◊ струга́ти дерев'я́ні мечі вести безрезультатні розмови на політичні теми; політикувати (ст): Звільнили тих, що зуміли викрутитись. Лексикон львівський: поважно і на жарт
стругати — Аю, -аєш, недок. Блювати. Тільки не стругати, тільки не стругати — повторюю про себе (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
стругати — (-аю, -аєш) недок.,мол. Блювати. І я, хитаючись, повернувся до столика. — Стругав? Я кивнув. (В. Канюс, Сентиментальний блюз). ПСУМС, 67. Словник жарґонної лексики української мови
стругати — стружу, стружеш і стругаю, стругаєш; наказ. сп. стружи і стругай; недок. 1》 перех. і без додатка. Знімати стружку з поверхні дерева, металу і т. ін. яким-небудь різальним інструментом. || Виготовляти що-небудь, обробляючи дерево, метал і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
стругати — СТРУГА́ТИ (знімати стружку з поверхні дерева рубанком), ВИСТРУ́ГУВАТИ, ОБСТРУ́ГУВАТИ, ГЕМБЛЮВА́ТИ (ГЕМБЕЛЮВА́ТИ) розм. — Док.: поструга́ти, ви́стругати, обструга́ти, ви́гемблювати. Тимко стояв біля верстата і рубанком завзято стругав дошку (О. Словник синонімів української мови
стругати — Струга́ти, стружу́, стру́жеш, -же, -жуть і струга́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стругати — Стругати, -гаю, -єш и -жу, -жеш гл. 1) Строгать. Лагодили самопали, ратища стругали. Шевч. 2) Скресть. Стружать глину. Вас. 178. дорожки стругать. Чистить дорожки. Мил. 193. моркву стругати. см. морква. 3) О вѣтрѣ, мятели: сильно дуть. Вітер струже. Словник української мови Грінченка