струхлявіти
СТРУХЛЯ́ВІТИ, іє і СТРУХЛІ́ТИ, і́є, док. Стати трухлявим, трухлим.
Під час війни дерев’яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (Добр., Тече річка.., 1961, 13);
Одні [хати] давно відслужили своє, струхлявіли, розсипались, та на їхньому місці виросли інші (Цюпа, Краяни, 1971, 24);
*Образно. Федір вірить: Олекса — не верболіз. І хочеться, щоб не скришилась і не струхлявіла з літами його душа (Мушк., Серце.., 1962, 130).
Словник української мови (СУМ-11)