струхлявілий

СТРУХЛЯ́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин.ч. до струхля́віти.

Єремія сів на колоду.. Струхлявіла та спорохнявіла колода завалилась під ним (Н.-Лев., VII, 1966, 124);

Він сів на пеньок, струхлявілий і мокрий (Гуц., Скупана.., 1965, 262).

Значення в інших словниках

1. струхлявілий — струхля́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. струхлявілий — див. поганий; пухкий  Словник синонімів Вусика
3. струхлявілий — СТРУХЛЯ́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до струхля́віти; // у знач. прикм. Єремія сів на колоду .. Струхлявіла та спорохнявіла колода завалилась під ним (І. Нечуй-Левицький); Він сів на пеньок, струхлявілий і мокрий (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах
4. струхлявілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до струхлявіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови