стрімко
СТРІ́МКО. Присл. до стрімки́й 1-3.
З ліска вела крутая стежка Стрімко вниз зеленою лукою (Фр., XIII, 1954, 345);
Дорога стрімко пішла в яр, з якого визирали верховини старих осик (Донч., Пісня.., 1947, 21);
Сріблясті реактивні [літаки], вихопившись десь із приморського аеродрому, стрімко йдуть у височінь і тягнуть угору білі стрічки (Гончар, Тронка, 1963, 14);
Вода стрімко неслась в озеро (Томч., Готель.., 1960, 15);
Крутояр вийшов з каюти так стрімко, що аж вітром повіяло на всіх (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 94);
У повоєнний час радянська наука, що стрімко й переможно розвивалася, зайняла передові позиції на світовій арені (Наука.., 11, 1967, 3);
Вона [могила] стрімко підіймається вгору і ніби вінчає всю куполоподібну місцевість, що панує над розлогими навколишніми степами (Добр., Тече річка.., 1961, 11).
Словник української мови (СУМ-11)