стугоніння
СТУГОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стугоні́ти і звуки, утворювані цією дією.
На завод він іти боявся. Довго здалеку дивився на сірий куб головної контори.., вслухався в знайоме стугоніння гіганта (Загреб., Спека, 1961, 318);
Дужче та дужче стугонить небо, і вся ніч, і море мовби прислухаються до того далекого стугоніння, де летить людина, володар всього (Гончар, Тронка, 1963, 252).
Словник української мови (СУМ-11)