студієць
СТУДІ́ЄЦЬ, і́йця, ч. Учень студії (у 2 знач.). І.
Репін, вважаючи Мурашка одним з найобдарованіших своїх студійців, дозволив йому самостійно знайти тему для програмної картини (Вітч., 2, 1964, 188);
Нещодавно київські студійці побували з творчим звітом у Москві, де на сцені Кремлівського театру показали ряд спектаклів класичного і сучасного репертуару (Мист., 2, 1966, 40).
Словник української мови (СУМ-11)