стуконути
СТУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до сту́кнути.
Потоцький стуконув об стіл келихом (Стар., Облога.., 1961, 27);
— Нагайкою як стуконе по столі, як криконе, як рвоне! (Чаб., Катюша, 1960, 12).
Словник української мови (СУМ-11)