стуконути

стукону́ти

-ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм.

Підсил. до стукнути.

Значення в інших словниках

1. стуконути — стукону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. стуконути — СТУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., чим і без дод., розм. Підсил. до сту́кнути. Потоцький стуконув об стіл келихом (М. Старицький); – Нагайкою як стуконе по столі, як криконе, як рвоне! (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
3. стуконути — Стукону́ти, -ну́, -не́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. стуконути — СТУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до сту́кнути. Потоцький стуконув об стіл келихом (Стар., Облога.., 1961, 27); — Нагайкою як стуконе по столі, як криконе, як рвоне! (Чаб., Катюша, 1960, 12).  Словник української мови в 11 томах