стуконути
СТУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., чим і без дод., розм.
Підсил. до сту́кнути.
Потоцький стуконув об стіл келихом (М. Старицький);
– Нагайкою як стуконе по столі, як криконе, як рвоне! (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)