стуконути
СТУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., чим і без дод., розм.
Підсил. до сту́кнути.
Потоцький стуконув об стіл келихом (М. Старицький);
– Нагайкою як стуконе по столі, як криконе, як рвоне! (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стуконути — стукону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- стуконути — -ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до стукнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стуконути — Стукону́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стуконути — СТУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до сту́кнути. Потоцький стуконув об стіл келихом (Стар., Облога.., 1961, 27); — Нагайкою як стуконе по столі, як криконе, як рвоне! (Чаб., Катюша, 1960, 12). Словник української мови в 11 томах