стукотня

СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний стукіт.

В лісах.. страшна стукотня (Котл., І, 1952, 271);

— Цілий день біганина, вештання, стукотня! (Н.-Лев., І, 1956, 170);

Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (Вас., III, 1960, 458).

Значення в інших словниках

1. стукотня — стукотня́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. стукотня — СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний стукіт. В лісах .. страшна стукотня (І. Котляревський); – Цілий день біганина, вештання, стукотня! (І. Нечуй-Левицький); Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
3. стукотня — -і, ж., розм. Сильний стукіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови