стукотнява
СТУКОТНЯ́ВА, и, ж., розм. Те саме, що стукотня́.
За гомоном та стукотнявою — нічого не чути (Вас., Вибр., 1954, 130);
Зоряно, тихо в просторі. Десь далеко на радгоспних полях.. чути переклик голосів, стукотняву (Гончар, Тронка, 1963, 282).
Словник української мови (СУМ-11)