Словник української мови у 20 томах

стукотня

СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм.

Сильний стукіт.

В лісах .. страшна стукотня (І. Котляревський);

– Цілий день біганина, вештання, стукотня! (І. Нечуй-Левицький);

Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (С. Васильченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. стукотня — стукотня́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. стукотня — -і, ж., розм. Сильний стукіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стукотня — СТУКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний стукіт. В лісах.. страшна стукотня (Котл., І, 1952, 271); — Цілий день біганина, вештання, стукотня! (Н.-Лев., І, 1956, 170); Христина побігла в двері, звідки чути було гомін і стукотню (Вас., III, 1960, 458).  Словник української мови в 11 томах