стяг
СТЯГ, а, ч., уроч. Те саме, що пра́пор 1.
З дня на день усі чекали закінчення війни. В Берліні над рейхстагом уже майорів радянський червоний стяг (Гончар, III, 1959, 387);
Легенький вітрець надимав полум’яний стяг (Юхвід, Оля, 1959, 324);
*Образно. Україно! Ти в славній борні [у Великій Вітчизняній війні] не одна, В ній з тобою під стягом багряним — народи! (Рильський, II, 1960, 179);
*У порівн. Вранішня полум’яна заграва Стояла над Карпатами, як стяг (Нагн., Пісня.., 1949, 76).
◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти, підно́сити, піднести́ і т. ін.) стяг — вести боротьбу за що-небудь, в ім’я чогось, виступати з якоюсь ідеєю.
Ми ж не злякаємось! Гордо та сміло Стяг піднесемо за правеє діло (Пісні та романси.., II, 1956, 276).
Словник української мови (СУМ-11)