стяжка
СТЯ́ЖКА¹, и, ж.
1. Те саме, що сму́га 1.
Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Мирний, І, 1949, 248);
Почерез вилом в мурах бачиться блакить неба, срібна стяжка ріки, далекий.. краєвид (У. Кравч., Вибр., 1958, 301).
2. Вузька смужка тканини, що використовується як прикраса або для оздоблення чого-небудь; стрічка.
Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка з визолоченим шумихою вершком, прядиво прив’язували червоною стяжкою (П. Куліш, Вибр., 1969, 291);
Вплести стяжку коневі до гриви; *У порівн. Від мене до тебе — стелиться ясна дорога. Як срібна стяжка (Коб., До світа, 1905, 55).
СТЯ́ЖКА², и, ж., спец.
1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти 1.
На Дарницькому вагоноремонтному заводі стала до ладу нова дільниця стяжки, її продукція йде в лісову промисловість для зв’язування деревини (Веч. Київ, 25.III 1968, 1).
2. Те, чим стягають, з’єднують, скріплюють що-небудь.
Набір [меблів] складається з 18 типів щитів, виготовлених зі стяжками.. для зчеплення (Знання.., 1, 1965, 11).
Словник української мови (СУМ-11)