стікаючий
СТІКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стіка́ти.
Він [рояль] все ще тримавсь на ногах, тільки вив дико, як звір, стікаючий кров’ю (Коцюб., II, 1955, 88);
// У знач. прикм.
Почувся жвавий плюскіт стікаючої води (Кол., Терен.., 1959, 369).
Словник української мови (СУМ-11)