суворенько

СУВО́РЕНЬКО. Присл. до суво́ренький.

— Зразу ж мені кинь [цигарку]! — уже суворенько сказала Марина. Шепіт між хлопцями: «Вчителька, видно!» Поховали цигарки (Головко, І, 1957, 465).

Значення в інших словниках

1. суворенько — суво́ренько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. суворенько — СУВО́РЕНЬКО. Присл. до суво́ренький. – Зразу ж мені кинь [цигарку]! – уже суворенько сказала Марина. Шепіт між хлопцями: “Вчителька, видно!” Поховали цигарки (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. суворенько — Присл. до суворенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови