суворий
СУВО́РИЙ, а, е.
1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших.
Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Л. Укр., III, 1952, 564);
— Страх суворий у нас єфрейтор! (Гончар, III, 1959, 102);
Не будемо суворими до тих, у кого думки були, мов каламутна вода (Стельмах, І, 1962, 612);
// Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду вдачу; непривітний, похмурий.
Він був неласкавий, суворий; вічна турбота ховалась у нього під волохаті брови (Коцюб., II, 1955, 51);
Суворі люди живуть у горах (Собко, Кавказ, 1946, 83);
Навіть Штефан, завше суворий і мовчазливий, мов посвітлішав (Хотк., II, 1966, 39);
// Власт. такій людині.
І топиться, як віск, від тієї пісні суворе серце жорстокого хана, і він уже не може слухати далі тоненького голосочка дівчинки (Тют., Вир, 1964, 472);
*Образно. Пригадую й суворі окуляри [дядька], Нитками перев’язані сяк-так.., І щось таке — не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський (Рильський, II, 1960, 67);
// Сповнений твердості, непохитності.
Амфіон стоїть замислений, опустивши руки, і з суворою тугою дивиться в землю (Л. Укр., І, 1951, 453);
Мічурін подивився на сад. Його обличчя набрало звичайного виразу заклопотаності й суворого замислення (Довж., І, 1958, 407);
// Який виражає твердість, непохитність; серйозний, непривітний.
Петрушка ніколи не чув такого глухого, такого суворого голосу в Остапа (Мирний, IV, 1955, 30);
Хлоп’ята мовчали. Їхні обличчя були суворі, дитячі губи міцно стиснуті (Донч., VI, 1957, 94);
І довго у серці моєму бринів Твій голос ласкавий, твій погляд суворий (Стельмах, V, 1963, 31);
// перен. Похмурий, понурий (своїм кольором, освітленням і т. ін.).
Стіни [тюрми] суворі, страшні (Тесл., З книги життя, 1949, 90);
Спокійними очима.. дивилася [Маруся], дивилася на далекі сині верхи Буковини, на суворе пасмо Чорної гори (Хотк., II, 1966, 43);
// перен. Який викликає думки про що-небудь серйозне, сумні спогади і т. ін.
Мотив був суворий, мужній і по-своєму оригінальний. Він навіював думку про важкий і героїчний труд моряків, про одвічний гуркіт штормового моря… (Тулуб,В степу.., 1964, 399).
2. Який не припускає ніяких полегкостей, поблажливості.
Скоро сувора служба відучить вас від.. сантиментів (Хотк., І, 1966, 141);
— А хто перейде в стан іуд, тоді того хай покарає товаришів суворий суд! (Сос., II, 1958, 486);
Особливо суворої перевірки зазнав радянський лад у роки Великої Вітчизняної війни (Програма КПРС, 1961, 15);
// Нещадний, жорстокий (про заходи покарання, впливу і т. ін.).
[Мессія:] Ти мов рабиня, що знає волю пана і не слуха. Таких рабів сувора кара жде (Л. Укр., II, 1951, 112);
Руський дух не вдалося зломити, і ось він уже ширяє над степом.. і несе на багнетах сувору кару ворогові (Тют., Вир, 1964, 503);
// Немилосердний через свою прямоту, справедливість або невідворотність.
Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому [Т. Шевченку] малювати, за що одержала сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом, коли вона й далі буде цікавитися долею засудженого поета (Тулуб, В степу.., 1964, 482);
Страшна дійсність постала перед його духовним поглядом у всій своїй суворій неминучості… Похід на Україну… Важка війна з панством польським… (Довж., І, 1958, 237);
Сувора правда.
Суво́ра дога́на; Суво́ра дога́на з попере́дженням — види адміністративного, партійного і т. ін. стягнення.
[Аркадій:] Сьогодні мені записали сувору догану і знімають на низову роботу (Корн., І, 1955, 140);
[Бабуня:] Догану тобі сувору з попередженням, ось що тобі треба (Мик., І, 1957, 481).
3. Який не припускає відхилень від прийнятих норм, правил.
Взагалі чистота тут ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (Коцюб., III, 1956, 333).
У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Стельмах, І, 1962, 260).
4. Який має виконуватися неухильно.
Управа.. прислала суворий наказ, щоб старшина, не гаючи часу, поладнав шкільну мебель (Гр., І, 1963, 322);
Десант готувався у суворій таємниці (Гончар, II, 1959, 273);
// Заснований на неухильному дотриманні певних норм, правил.
Давно вже став [полігон] часткою чабанського життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю, суворим розпорядком… (Гончар, Тронка, 1963, 64);
Суворий режим; Сувора дієта; Сувора дисципліна;
// Цілковитий, точний.
Поросятина, дробина, балики, ікра, незамінні вареники й незрівнянна українська ковбаса з’явилися на столі у всій своїй красі й суворій послідовності, віддавна заведеній хлібосольною господинею (Добр., Очак. розмир, 1965, 204).
То́ном суво́рого при́суду див. при́суд.
5. Який відзначається простотою форм, обрисів і т. ін., не має прикрас.
Лінії суворих колонад І вежі, в небо знесені безкрає, Немов умиті вранці, на зорі У сонячному сяють янтарі (Рильський, II, 1960, 286);
Ні, не забути півночі мені, її красу, незайману, сувору (Гонч., Вибр., 1959, 265);
// Який відповідає вимогам класичного стилю; правильний.
Марція немолода вже пані, обличчя суворого римського типу (Л. Укр., III, 1952, 176).
6. Дуже тяжкий, сповнений труднощів, випробувань.
Матерів сувора доля: серце ниє дні і ночі (Гур., Друзі.., 1959, 9);
Скільки нами пережито Суворих, радісних хвилин (Ус., Сини, 1947, 5);
Сувора дійсність; Суворі бої; Суворі умови життя;
// Який викликає тяжке почуття.
Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві: в закаменілому штурмі, — на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (Гончар, II, 1959, 444).
Прохо́дити (пройти́) суво́ру [життє́ву] шко́лу — гартуватися в боротьбі з труднощами.
Михась пройшов сувору школу, та твердо йшов крізь років дим, вступив у лави комсомолу, став активістом молодим (Сос., II, 1958, 436);
Він пройшов велику і сувору життєву школу, працював на заводах Луганська і Харкова. За участь у страйку він був арештований (Рад. літ-во, 3, 1957, 6).
7. Несприятливий для життя; небезпечний для перебування.
Талант квітникарки відкрився в Ліни несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв (Гончар, Тронка, 1963, 165);
Які небезпеки Нас виглядають в Атлантовім краї, в суворому морі, Де приставати не сміє ні варвар, ні наш корабельник? (Зеров, Вибр., 1966, 195);
// Дуже холодний.
Хто знає,.. чого йому суворого зимового вечора весняний подих згадається? (Л. Укр., III, 1952, 476);
Зима тисяча дев’ятсот двадцять четвертого року була сніжна й дуже сувора (Довж., І, 1958, 471).
Словник української мови (СУМ-11)