суворий

(який не допускає ніяких відхилень) строгий, крутий, твердий, нещадний, (про заходи) драконівський, (голос) сталевий.

Значення в інших словниках

1. суворий — суво́рий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суворий — Вимогливий, СТРОГИЙ; (вигляд) непривітний, похмурий, д. суворливий, с. грізний; (погляд) серйозний, (- вдачу) тугий, крутий, жорстокий, безжалісний, жорстокосердий, (захід — ще) драконівський; (режим) твердий, непохитний; (закон) невідворотний...  Словник синонімів Караванського
3. суворий — див. вимогливий  Словник синонімів Вусика
4. суворий — [суворией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і  Орфоепічний словник української мови
5. суворий — СУВО́РИЙ, а, е. 1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Леся Українка); – Страх суворий у нас єфрейтор! (О. Гончар); Не будемо суворими до тих, у кого думки були, мов каламутна вода (М.  Словник української мови у 20 томах
6. суворий — -а, -е. 1》 Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. || Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду вдачу; непривітний, похмурий. || Власт. такій людині. || Сповнений твердості, непохитності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. суворий — ВИМО́ГЛИВИЙ (який ставить великі вимоги щодо виконання, вибору, оцінки чого-небудь), ВИБА́ГЛИВИЙ, КРИТИ́ЧНИЙ, СУВО́РИЙ підсил., ПРИСКІ́ПЛИВИЙ підсил., ПРИЧІ́ПЛИВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
8. суворий — Суво́рий, -ра, -ре  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. суворий — СУВО́РИЙ, а, е. 1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Л. Укр., III, 1952, 564); — Страх суворий у нас єфрейтор!...  Словник української мови в 11 томах
10. суворий — Суворий, -а, -е Суровый, строгій.  Словник української мови Грінченка